1. |
I
04:06
|
|||
|
Неповний місяць.
Ніч шита сріблом.
Ти дивишся на мене.
Ти пам'ятаєш мене?
Який крихітний поріз відточеним серпом,
Край серця.
Але яка бездонна наскрізна рана,
Як бездоганно прицільно вузька.
|
||||
2. |
II
05:41
|
|||
|
Хое-хо!
Ох, було діло якось раз за линянням в травні! –
Весілля котів, пир горою, гості рівноправні.
Літопис днів я без зусиль за пазухой ховаю,
Все скінчено, нема віків. В травні, кицю? – Мяу!
Хое-хо!
Став крук білішим за сніги – за линянням в травні! –
Зійду я в пекло, як в купіль, всі зусилля марні.
А після себе для безсмертя на хресті вбиваю.
Злетить мій котик на рожен! В травні, кицю? – Мяу!
Хое-хо!
Повішений я на щоглі – за линянням в травні! –
Пливу за обрій у човні, осяяний зірками
Крізь вогненний потоп пливу, життя я забуваю
Хо, Мати Ісаїс, хое! В травні, кицю? – Мяу!
Хое-хо!
Ох, було діло якось раз за линянням в травні! –
Весілля котів, пир горою, гості рівноправні.
Літопис днів я без зусиль за пазухой ховаю,
Все скінчено, нема віків. В травні, кицю? – Мяу!
|
||||
3. |
III
02:31
|
|||
|
Ти збився з дороги, накресленої тобі провидінням. Вночі ти, навчений знанням, спостерігаєш зірки небесні над дахом твого дому і не знаєш, що шлях до них проходить через їхню подобу, яка прихована в тобі самому. а тобі й на думку не спадає, що звідти, згори, тебе вітають боги, щоб ти міг зійти на їхні висоти. Все своє довге життя ти дивуєшся багатьом чудесам, замість того, щоб самому стати дивом у Всесвіті.
|
||||
4. |
IV
04:40
|
|||
5. |
V
03:50
|
|||
|
Річ у тім, що ми хочемо, щоб ви розуміли, що відбувається у вашій власній голові. Ми усі робимо стільки дурниць, через якісь безглузді мотиви або й взагалі без причини. «Прости їм, Господи, бо не знають, що діють» підходить до дев’яти десятих усіх наших активностей. Нам вдалося так багато зробити тому, що ми навчилися спостерігати за своїм розумом і не дозволяти собі марнувати навіть мить на те, що нічого не варте, чи перескакувати з одного заняття на інше і в результаті нічого не закінчити. У випадку цього вашого експерименту дуже важливо навчитися опанувати цей такий сильний наркотик, що навряд чи один з десяти тисяч має найменший шанс із нього вилізти, оскільки, як я боюся, ви дізнаєтесь, тобто, я сподіваюся, ви зовсім скоро дізнаєтесь, ваш мозок набув певних патологічних схильностей.
|
||||
6. |
VI
07:28
|
|||
|
Позаду мене і вище
Та, що – любові дзеркало.
Пальці, пришпорені золотом,
З блискучими гострими нігтями
Гнучко сплітає вона,
Щоб впиватися в мозок.
Її похіть – холодна загроза,
Бліді, як в китайців, щоки,
Липкі, мов у спрута, губи,
Зубами, що чорнії знизу,
Здирає пучки на пальцях.
Кохаю, бо ти божевільна, як я,
Бо те, що у небі над нами сія,
Живе та існує в тобі;
Ревіння тайфунів і гуркіт грози
Не гірші за відблиск п’янкої краси
Сонливого сонця в воді.
Ти таємниця, цариця і біль,
Ти як життя, як биття його хвиль,
Боюся тебе, як вогню!
Надію даєш, а тоді відпихаєш;
Глузуєш, смієшся – тоді убиваєш,
У правді шукаєш брехню!
Кохаю тебе, бо горда і зухвала
(Твоя душа – сонце, твоє тіло – хмара),
Горнуся – втікаєш із рук;
Бо любиш ти зірки, землю і море,
Тобі небайдуже іншого горе.
Моїх не помітила мук!
Кохаю, бо я загубився в тобі;
Шукаєш мене усю ніч, а тоді
Віддаєш свої сльози мені!
Бо ти уникаєш мене, як змія,
Ти небезпека й отрута моя,
Бо ти моя й не моя!
|
||||
7. |
VII
06:41
|
|||
|
Спрага!
Не та, що у горлі,
А чорніша за чорнії муки,
Що пробила Христові не руки,
А самісіньке серце.
Крик з грудей його: «Пити!»
Пустила на волю,
А кати грали в кості.
Не та спрага млосна,
Що вина манить скуштувати.
Не та, що тілесна
(Та, що розум хоче забрати).
Піску повен рот,
Позлипалися очі, і вуха
Дурять душу, аж ти відчуваєш,
Роздираючи собі груди,
Під пальцями воду.
І не встигши й язик змочити,
П’єш ту кров, що засохла у згустки.
Коли сонце – живий диявол –
Зло виливає зверху діжками,
Коли ніч лиш сміється,
Місяць глузує із тебе на скелі,
А небесне високе склепіння,
Як вуста, пересохло;
І серця печери
Доверху забиті піском пустелі!
Не така! Вона незнайома;
Душа й тіло,
Чорні від злості,
Підступно шукають
Місце вразливе
На жертві, що вже готова
Гучний акорд рани почути.
Мерзне й здригає кожнісінька кістка,
Стогне сім’я холодне
Пекельного черва Геєни.
Ріки крові краплини
Горять від отрути гіркої –
Як кинджалів зазублених
Останнє раптове здригання.
(Ледве тягнучи ноги,
З скляними, налитими кров’ю очима
Йде та волає од жаху Малаєць.)
Біль проходить із кров’ю
Крізь серце і мозок.
У гіперболічному «навколо»
На кривій асимптоти «ніколи»
Чатує кожнісінький нерв!
Кусає себе змія,
Випускає вогонь отрути
З надією вгамувати той біль
Хоча б на долю мінути.
Спрага!
Не та, що у горлі,
А чорніша за чорнії муки,
Що пробила Христові не руки,
А самісіньке серце.
|
||||
8. |
VIII
04:05
|
|||
9. |
IX
04:35
|
|||
|
Щоденник в руках сміється,
Метеликом він обернеться
І лампу крилами затьмає.
Тінню твій стіл укриває.
Щоденник в руках полює,
Дивами людей годує.
Та казка – не вигадки, знаю
Це спогади чорного краю.
Щоденник в руках жахає
Там церкви вогнем палають.
Там чорне з червоним схрестились.
Там відьми ножі загострились.
Щоденник в руках сумує
Надію на щастя марнує.
Бо янголів крила закриті,
А очі їх кров’ю налиті.
Щоденник в руках чи потрібен?
Бо демону янгол подібен.
Цей янгол з вікна скалить зуби.
За стіл посідали суккуби.
І біла доріжка на столі,
І банка блакитної солі…
О, скільки же душ загубила!
В химерних богів чорна віра.
Щоденник в руках чаклує
Історію людства малює.
Негредо в альбедо і миттю
Лицарство народиться в світі.
Щоденник в руках кличе в мандри
Відкрити нарешті скафандри.
Набрати повітря в легені,
Залишити справи буденні.
Повстати, розправити груди
Залишити зайві споруди,
Що стримують духа натхнення.
Відкрити в собі мудре вчення.
Щоденник в руках чи існує?
Можливо, митець фантазує?
Можливо, життя – то примара
Історія людства – лише мапа стара?
Захламлений шмат цупкого паперу?
Що десь на даху під кігтями химери?
Можливо, це правда, а, може, і спогад.
Ніщо не народжується з нічого.
|
||||
Хвоя будить сов Kyiv, Ukraine
"Хвоя будить сов" is a ukrainian experiment art one-man-band, based in Kyiv, since 2021.
If you like Хвоя будить сов, you may also like:
A collection of tracks from the singer and multi-disciplinary artist's 111 collaboration series, featuring KMRU, Laraaji, and others.
go to album
Delights Of My Life
by Eric Chenaux Trio
featured on Bandcamp Radio Apr 23, 2024
go to album
Ricardo Dias Gomes x Domenico Lancellotti
by Ricardo Dias Gomes
featured on Bandcamp Radio Apr 23, 2024
go to album
featured on Bandcamp Radio Apr 23, 2024
go to album
The experimental producer applies her ambient techniques to what is essentially a singer-songwriter record.
go to album
Trying is all we ever can do.
by EYEMNOBDY
featured on Bandcamp Radio Apr 19, 2024
go to album
The Fifth Season (Versions)
by Lafawndah
featured on Bandcamp Radio Apr 9, 2024
go to album
